До Сині і до Вира

8156 переглядів

Щоб побачити унікальні пам’ятки природи, не конче їхати за тридев’ять земель. Сьогодні «RIA» запрошує у сусіднє Закарпаття, на найбільше в Україні гірське озеро Синєвир.

Мандрівка із задоволенням та не без моралі Їдемо зумисне довшою дорогою через Воловець (через Долину дісталися б закарпатського Міжгір’я швидше), аби помилуватися краєвидами, звернути у Тухлю, й піднятися там на гору до пам’ятника Захарові Беркуту, оглянути ще кілька цікавих місць. ж повертаємо на Воловець. Знову доволі крутий серпантин і невеличке містечко оглядаємо з гори. Минувши Подобовець, звертаємо на бічну дорогу, що веде на водоспад Шипіт. Водоспад цьогоріч не дуже вражає, — спека така, що навіть річки більше схожі на невеличкі струмочки. Однак, туристів чимало. Кажуть, на Боржаві проходять товариські змагання з дельтапланеризму між місцевими підприємцями та німцями. Частина туристів вирушає туди, ми ж їдемо на Міжгір’я. Дорогою зупиняємося провідати знайомих у с. Сойми, тут є унікальна мінеральна вода, якою лікують хворих з усієї України у місцевому санаторії. А ще є кілька джерел, «мінералка» з яких витікає просто у Ріку (назва річки). Ще з траси помічаємо, що води у Ріці достатньо, люди купаються. Ура! виглядав згори. Цьогоріч на його місці височить чудова 12-ти поверхова споруда-піраміда, довкола якої кипить робота. А ще у цих місцях планують спорудити гірськолижний комплекс, більший за відомий Буковель. І хоча місцеві мешканці дещо насторожено сприймають таке зацікавлення підприємців цією місциною, однак майбутня вигода очевидна. Високогірна туристична Мекка — суцільний туристичний табір: групи молоді з наплічниками, гірські велосипедисти (туристи з Чехії, як з’ясувалося згодом), автомандрівники, судячи з номерних знаків з Росії, Естонії, Литви, багато поляків, німців. За селом дорога йде між крутими горами, уздовж ріки Теребля. Туристи тут не залишають «автографів» на деревах, а викладають з річкового каменя назви своїх міст. Звідки лише не приїжджають: Одеса і Чернігів, Херсон і Суми, Полтава і Луганськ, — з усієї України! За кілометр від озера, на території заповідника, розташована турбаза «Синєвирське озеро», поруч — колиби, у яких пропонують запашний шашлик (15 грн.), традиційні карпатські смаколики, домашні вина. Раніше до озера машиною не пускали, тепер же проїзд комерціалізований: з машини — 5 грн. і по 2 грн. з кожного пасажира. Дітей пропускають безкоштовно. Якщо дивитися на озеро з сусідньої гори Озірної, то зрозуміло, чому його називають Первоздання чистота Вода в озері справді така чиста, що проглядається дно, й видно, як плаває форель і повзають раки. Діти кидають крихти хліба і зграя рибок одразу кидається на поживу. Однак, риболовля тут заборонена, як і купання, та й водичка +11, не дуже й скупаєшся. Все-таки, високогір’я. На березі розміщена невелика турбаза Якщо ж вам захочеться порибалити, рушайте у с. Нижній Бистрий, недалеко від Міжгір’я, трасою на Хуст, на Тереблянсько-Ріцьке водосховище. За 40 грн. вам видадуть човен, вудки, можете навіть зайнятися підводним полюванням. Окрім форелі, тут є чимало й іншої річкової риби. А грибні місця вам покажуть місцеві мешканці. І як після всього описаного не дописати: приїжджайте у Карпати! «Морським оком»: видовжена блакитна гладь з острівцем посередині у зеленій гущавині лісів. Розташований Синевир на висоті 1000 м над рівнем моря, про що свідчить табличка на березі з відповідним написом. І хоч озеро утворилося у льодовиковий період, романтики вірять у таку легенду. Належали ці місця графові, у якого була красуня донька Синь. Прогулюючись, вона почула чарівну мелодію сопілки: це грав бідний пастух Вир. Закохалися Синь і Вир, і почали таємно зустрічатися. Однак граф був проти їхнього кохання й наказав вбити бідного пастуха. Слуги скинули Вира з високої скелі на каміння. Дізнавшись про це, Синь збігла вниз, обійняла камінь, і заплакала. І утворилося з її сліз озеро, з чистою, як сльоза, водою, а острівець — це вершечок каменя. У пам’ять про нещасливе кохання романтики вирізьбили з дерева фігури Сині та Вира, які стоять на березі. Мабуть, недаремно молодята у день весілля приїжджають сюди, вірячи, що кохання, яке благословили Синь та Вир, буде вічним.«Морське око», з рестораном, сауною та лазнею. Тут пропонують екскурсії Закарпаттям, верхову їзду, катання озером на плотах (25 грн.). Недалеко від Синеєвиру, на Чорній Ріці, розташований єдиний у Європі Музей лісу та сплаву. Тут збереглися старі шлюзи і знаряддя праці. Сойми плавно переходять у райцентр Міжгір’я. Минаємо місцевий храм і одразу ж повертаємо на дорогу, що провадить на Синєвир. Піднімаємося все вище й вище гірським серпантином. Краєвиди просто зачаровують. Самітниками стоять на вершинах хати, не віриться, що у них хтось мешкає, навіть без натяку на цивілізацію. Проте поруч пасуться вівці, оброблені клаптики землі. Це на таких вершинах живуть люди! В’їжджаємо у село Синевирська Поляна. Таке враження, наче село Романтика кохання Минаємо Верецький перевал й одразу І замість запланованого короткого перепочинку залишаємося на кілька днів. Спека під 40, а вода у Ріці приємно прохолодна і чиста. Якщо на морі жалять медузи, то тут тільки форель хвостом зачепить. Місцеві дітлахи її ловлять руками, попід каміння. Років із 10 тому у Соймах планували спорудити великий відпочинковий комплекс, проте десь зникли кошти і цей довгобуд, знищений часом та людьми, пусткою

Інші статті по темі:
Читають зараз: 1
(0)
Коментарі
img

Найчастіше коментують

Найчастіше читають